Постанова Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 519/15/17
Arbitration Institute of the Stockholm Chamber of Commerce
Recognition and enforcement of international arbitral award
Постанова
Верховний Суд зазначив, що з’ясування питання про відповідність визнання та виконання арбітражного рішення публічному порядку, а також оцінка “арбітрабельності” спору є обов’язком суду, а не його дискреційним повноваженням
Верховний Суд зазначив, що підстави, наведені в пункті 2 статті V Нью-Йоркської конвенції, охороняють публічні інтереси держави, в якій подано клопотання про примусове виконання, та, відповідно, суди вправі використовувати їх ex officio, тобто в силу власних зобов’язань суду держави, після подання заяви про визнання й звернення до виконання арбітражного рішення.
Виходячи з цього, Верховний Суд дійшов висновку про те, що суд держави, в якій подане таке клопотання, “зобов’язаний ex officio, згідно з природою власних повноважень та його правовим статусом у державі, перевірити за власною ініціативою та в обов’язковому порядку дотримання публічного порядку в кожному випадку, незалежно від того, чи посилається сторона, яка заперечує проти визнання та звернення до виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу, на предмет існування названих перешкод для такого звернення і його задоволення судом”.
Верховний Суд також наголосив, що обов’язковим елементом одночасно зі з’ясуванням дотримання публічного порядку є надання оцінки “арбітрабельності” спору, вирішеного міжнародним арбітражем. Під час вирішення питання про визнання рішення іноземного суду та надання дозволу на його виконання на території України суди мають встановити “арбітрабельність” спорів за законодавством України, тобто можливість передання спору на розгляд арбітражу/третейському суду, відсутність будь-яких перешкод цьому.
Підготовлено Олексієм Масловим, AVELLUM та Олексієм Ізотовим, AVELLUM