Постанова Верховного Суду від 23 липня 2018 у справі № 796/3/2018
Віденський міжнародний арбітражний центр
Визнання і виконання рішення міжнародного арбітражу
Постанова
Суд визнав законною та обґрунтованою ухвалу апеляційного суду, якою було визнано та надано дозвіл на примусове виконання остаточного рішення Міжнародного арбітражного центру при Федеральній палаті економіки Австрії у місті Відні, надавши визначення національного та міжнародного публічного порядку та відхиливши аргументи щодо його порушення
Зокрема, суд відхилив аргументи ДП “Національна енергетична компанія “Укренерго”, відповідно до яких виконання рішення буде суперечити публічному порядку України, оскільки таке виконання (1) буде дорівнювати фінансуванню тероризму (за арбітражним рішенням відповідач зобов’язувався оплатити товари, поставлені на окуповану територію Криму) та (2) створить загрозу для національної безпеки та економіки країни (через виключну важливість відповідача у державному енергетичному секторі, стабільність якого буде підірвана списанням коштів з рахунків відповідача).
Перш ніж відхилити зазначені аргументи, суд зосередив свою увагу на визначенні публічного порядку. Надаючи наступне визначення, суд, розмежував “національний” та “міжнародний” публічний порядок, та зазначив, що “[п]ід публічним порядком слід розуміти правопорядок держави, визначені принципи і засади, які становлять основу існуючого у ній ладу (стосуються її незалежності, цілісності, самостійності й недоторканості й основних конституційних прав, свобод, гарантій тощо). Міжнародний публічний порядок будь-якої країни включає фундаментальні принципи і засади правосуддя, моралі, які держава бажає захистити навіть тоді, коли це не має прямого стосунку до самої держави; правила, які забезпечують фундаментальні політичні, соціальні та економічні інтереси держави (правила про публічний порядок); обов'язок держави з дотримання своїх зобов'язань перед іншими державами та міжнародними організаціями. Це ті незмінні принципи, які виражають стабільність міжнародної системи: у тому числі суверенітет держави, невтручання у внутрішні справи держав, не порушення територіальної цілісності тощо”.
В кінцевому рахунку, обґрунтувань того, що визнання та виконання в Україні рішення арбітражу суперечить публічному порядку України в такому його розумінні, відповідач не навів, доказів на їх підтвердження не надав. Тому суд дійшов висновку про відсутність підстав для відмови у визнанні та виконанні арбітражного рішення.
Підготовлено Олексієм Масловим, AVELLUM та Олексієм Ізотовим, AVELLUM